Ворожий вплив всюди: Як російська пропаганда формує свідомість українців через фільми?

Російські фільми це давно не  розвага, а потужна зброя ворога для зросійщення суспільства. Ми проаналізували декілька серіалів та з’ясували, як вони впливають на свідомість і яким чином маніпулюють та змінюють погляд на історичні події. Тож, чи готове українське суспільство протистояти цій прихованій загрозі?

Державна зрада чи популяризація українського “закордоном”

До початку повномасштабного вторгнення створювалося багато спільних російсько-українських кінопроєктів.

Актори, режисери, сценаристи брали участь у цьому, нерідко об’єднуючи бюджети та виробничі ресурси двох країн. Українські актори часто з’являлися в російських фільмах та серіалах, а російські режисери й продюсери вкладали кошти в українські зйомки, розраховуючи на спільну аудиторію.

Але що ж тут не так?

Ми зібрали низку фактів, які вказують на те, що навіть на етапі створення, українська сторона зазнавала російського впливу. По-перше, мова фільмів виключно російська. Ми не знайшли жодного фільму українською мовою за участю російських акторів. Таким чином утверджувалася ідеологія спільного глядача, який розуміє російську мову і споживає цей продукт, у тому числі й пропагандистські наративи. Також всі російські серіали, які були куплені, звичайно ж, не перекладали українською мовою. Дійсно, для чого?

Проаналізувавши декілька інтерв’ю, ми можемо стверджувати, що українські актори дуже часто зіштовхувались із зневажливим ставленням з боку російських колег на знімальному майданчику і нерідко отримувала меншу заробітню плату за виконання своїх обов’язків. Це було зроблено для створення образу, який демонструє, що ми не зможемо виробляти власний конкурентний продукт, без такої співпраці.

Як зараз росія продовжує творити фільми, які споживають українці?

Нині країна-агресорка активно продовжує свою роботу над створенням нових проєків. З початку повномасштабного відсоток українців, які споживають ворожий контент суттєво зменшився. Проте все ж, деяких людей приваблюють маніпулятивні фільми та серіали.

Здебільшого створення фінансують за підтримки ІРІ – Російського інституту розвитку інтернету. Це структура, що розподіляє бюджетні гроші на “патріотичний контент”. До наглядової ради організації входить, наприклад, головна редакторка пропагандистського каналу Russia Today Маргарита Симоньян і заступник голови адміністрації президента Росії Сергій Кирієнко.

Інститут затверджує фінансування в тому числі проєктів так званих воєнкорів, дає гроші на ролики на кшталт “Сльози Донбасу” та “Нацистські карателі” (про український полк “Азов”), а також на російські патріотичні фільми. Одне з останніх творінь – це “Слово пацана”.

Які наративи цілеспрямовано поширили росіяни у серіалі “Слово пацана”, який став популярним серед української молоді

Увесь серіал – це згадки таких “прекрасних 2000”. Кожна серія супроводжується музикою з того часу, що змушує глядача підсвідомо романтизувати період. Активна  популяризація ідеалів, які виправдовують насильство, романтизують злочинний світ та підтримують ідеологію, яка близька до сучасного російського імперіалізму. У сюжеті активно наголошують на перевагах агресивного захисту власної держави та критиці західних цінностей. Серіал просякнутий радянськими мотивами. 

Серіали нашого дитинства 

Діти 2000-х добре пам’ятають серіали «Татусеві доньки» та «Моя прекрасна няня». Ці продукти мають елементи прихованої пропаганди. Українських персонажів зображують через стереотипи, підсилюючи певні наративи, які можуть впливати на сприйняття аудиторії. 

«Татусеві дочки» і образ Тамари

Тамара, жінка з Харкова, подається як кумедна і дещо ексцентрична жінка, що мріє про російське громадянство. Цей образ утверджує ідею, про те, що громадяни України прагнуть стати частиною Росії.

Як думаєте звідки родом Тамара? Звичайно ж, з села. Вона любить використовувати приказки та прислівʼя, певно ж всі українці так говорять. Також Тамара полюбляє алкоголь. Саме такими спотвореними образами росіяни зображують меншовартість українців. 

«Моя прекрасна няня»  та Віка з Маріуполя

У цьому серіалі, де головна героїня Віка з Маріуполя працює в заможній московській родині, акцент на її українському походженні використовується для гумору. Її мовні особливості (вживання українських слів, акцент), а також постійні згадки про рідне місто висвітлюють в абсолютно  комічному. Ще вічне порівняння з «людьми вищого класу», тобто елітними москвичами. Сміх з акценту Віки та незнання певних російських норм показує Україну та її мешканців як «недостатньо цивілізованих». А це знову ж таки підсилює стереотипи про провінційність українців.

Наративи про знущання з мови та культури

Героїв із українським корінням  висміюють за мовні особливості. Це створює відчуття переваги російської культури та знижує значущість української. Образи, де Вікторія і її син стають об’єктами жартів через мову або походження, підживлюють наратив про смішну чи несерйозну природу українців.

Серіали – це певний культурний ландшафт. І в російських продуктах: українські герої стали  мішенню для висміювання та навʼязування стереотипу меншовартості. 

На жаль, ця пропаганда вплинула на формування уявлень про Україну, як менш розвинену та ту, яка активно прагне до «російської ідентичності».

Будьмо культурноозброні. Споживаймо своє та викорінюймо все вороже з нашого середовища.