Різдво, яке не вдалося стерти з пам’яті

Українське Різдво – це про боротьбу століттями, про постійні намагання зберегти традиції та про віру в диво навіть у найважчі періоди існування нашої держави.

Українське Різдво не знищили репресіями, не спотворили радянськими мотивами, не стерли вигаданими диктаторськими символами.

Розповідаємо, як цілеспрямовано хотіли викрасти наше свято.

Колядки від совєтів

“Нова радість стала, яка не бувала: Довгождана зірка волі в Жовтні засіяла. Де цар був зажився, з панством вкорінився, Там з голотою простою Ленін появився!”

“Добрий вечір тобі, вільний пролетарю. Радуйся, ой, радуйся, земле”.

З приходом до влади більшовики хотіли якнайшвидше провести культурну революцію. Це боротьба з безграмотністю та антирелігійна пропаганда.

“Головним нашим завданням є сприяння фактичному звільненню трудящих мас від релігійних забобонів”, – йшлося в декреті Ради народних комісарів від 23 січня 1918 року.

Почали з викорінення звичаїв, колядки та щедрівки потрапили під цей безжальний вплив радянських брудних рук. 

Малята проти Різдва

Мітинги проти Різдва, участь у яких брали навіть дошкільнята. Так, так, вам не здалося. 

Ярослав Грицак у своїй книзі  “Велика різдвяна книжка” писав про масові заходи в 1920-х, які були спрямовані на дискредитацію Різдва. Наприклад, проводилися мітинги, у яких брали участь дошкільнята. Їх змушували нести плакати із гаслами, що висміювали релігійні традиції. До прикладу: “Родители, не сбивайте нас с толку, не делайте Рождества и елку”.

Скасування вихідних на релігійні свята 

В 1927 році Йосип Сталін посилює антирелігійну кампанію. Для більшості скасовують і вихідні на релігійні свята. «У день нового року і дні всіх релігійних свят (колишніх особливих днів відпочинку) робота проводиться на загальних підставах» (1929 рік, постанова РНК СРСР).

Так Сталін забрав можливість відпочити, зібратись за родинним столом і відчути затишок у всіх українців. 

Ялинка та Різдво 

«Только тот, кто друг попов, елку праздновать готов!»

Ще в 1930 ялинку демонструють, як релігійне лахміття, а вже в  1935 році радянська влада вирішила її повернути, але вже не як релігійний символ Різдва, а як атрибут Нового року. 

28 грудня 1935 року в газеті «Комсомольська правда» з’являється допис «Давайте влаштуємо до Нового року дітям хорошу ялинку!». Його пише секретар ЦК КП(б)У Павло Постишев. Він пропонує ставити ялинки в школах, дитячих будинках, піонерських палацах, дитячих клубах, театрах і кінотеатрах.

Радянські символи Різдва

Восьмикутну, Вифлеємську зірку замінили на червону п’ятикутну. 

Ялинковими прикрасами стали нові іграшки, символи радянського світу: «герої революції», червоні сурмачі, барабанщики, кавалеристи в будьонівках, нафтові вишки та ракети.  

Вгадайте, а чиї ж портрети майоріли на кульках? Звичайно ж, Леніна та Сталіна.

Розстріляні колядники 

Одна з найтрагічніших сторінок української історії.

У 1947-му, напередодні Різдва, в селі Дорогів НКВС обстріляв колядників. Хлопці повторювали  святкову виставу, коли пролунали автоматні черги. Загинули 15-річний Омелян Пасєка – янгол, і 17-річний Микола Якубишин – Ірод.  У 1948-му, на Святвечір, в селі Мальчиці розстріляли вертеп. Загинуло троє чоловіків.

На Заході України попри всі заборони збереглась стійка традиція колядування. Проте совєти підступним вбивством намагались знищити наше бажання нести світло в піснях про народження Ісуса Христа. 

Попри всі ці історії наші традиції живі. Ми готуємо 12 страв, святкуємо з рідними та співаємо колядки. Це про силу нашого народу, про єдність і міць.

Пам’ятаймо, хто ми є та плекаймо лиш своє!