Досі вважаєте, що мова неважлива?

А ось росіяни так не думають, а чинять лінгвоцид на окупованих територіях. Як агресор примусово витісняє українську та насаджує «свой язик».

Недарма Юліан Дзерович  сказав: «Мова – це кров, що оббігає тіло нації. Виточи кров – умре нація. Цим висловом активно послуговуються росіяни. Тобто, вони вважають, що викорінивши рідну мову,  зможуть стерти й ідентичність українця. 

На тимчасово окупованих територіях триває справжній лінгвоцид. На цьому неодноразово  наголошував уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремень. 

Які ж ознаки проявів лінгвоциду:

1. використання окупаційними адміністраціями лише російської мови для інформування громадян;
2. примус до використання російської мови;
3. російська мова як мова інформації для загального ознайомлення та реклами, оголошень, вивісок;
4. припинення діяльності засобів масової інформації, а також інтернет-ресурсів;
5. витіснення української мови як мови освітнього процесу;
6. обмеження доступу, заборона поширення і знищення літератури та друкованої продукції українською мовою, особливо надрукованої після 1991 року.

Ці всі дії свідомо чинять окупанти для знищення української мови. Лінгвоцид є складовою політики геноциду проти українців на тимчасово окупованих територіях. 

Українська мова – це важливий  чинник національної ідентичності та державотворення. Тому її знищення – це  одна з головних цілей росії у війні. 

Пригадаймо, як швидко вороги змінюють вивіски з назвами українських міст і сел, як змушують працівників освіти та дітей переходити на мову агресора та як знищують українську літературу, спалюючи будь-які книжки.

Акти лінгвоциду української завжди супроводжуються погрозами, залякуванням, застосуванням фізичної сили та психологічного тиску. Ще з 2014 року на тимчасово окупованих територіях почало відбуватися витіснення рідної мови з основних сфер суспільного життя. Для окупантів – це обов’язкова догма.

Ну то як,  тепер вам важливо якою мовою спілкуватись?